
Всі згадують - і ми згадаємо.
Три роки тому, напередодні повномасштабного вторгнення, ми мали багато розмов із найрізнішими людьми: і побратимами-посестрами, і взагалі непричетними до мілітарної чи політичної сфери. Різні верстви, різні професії.
Думки були різні. Більшість у війну не вірило - не через відсутність інформації, хибність розрахунків чи психологічні "рожеві окуляри". Просто знали, що "малєнькой побєдоносной" не вийде. Ukraine will resist. А відтак нічого і починати. Та і для чого, якщо повзуче економічне та політичне поглинання, розпочате ще після "Мінська-2", і так йде?
Мої дописи того часу шановні френди пам'ятають. Ми були готові до всього, але теж не надто вірили. Як Сталін, маючи всю повноту розвідінформації, не вірив у напад Гітлера, бо ж це - очевидне самогубство. Так, не миттєве, а розтягнене в часі. Але це точно смерть - і йому, і рейху. Ну не настільки ж він неадекватний, щоб не розуміти!..
Настільки.
Чи то запобігливі радники йому насрали у вуха те, що він хотів чути ("73% будут встрєчать с цвєтамі, а с горсткой нацикаф наши вайска разбєруцца"), чи то підстаркуватий любитель хлопчикових животиків сам повірив у власну ж 15-рубльову пропаганду ("нікакой Украіни нєт і нікогда нє било, оні такіє же рускіє, просто впавшиє в єрєсь украінства ізза іностранного вліянія, а так ми адін народ"), чи то казахський бліцкриг проти беззбройних демонстрантів остаточно зірвав карлику Чорномору кукуху, подарувавши ілюзію військової могутності - хтозна. А може темпи політичного поглинання не влаштовували (а часікі-то тікают!). Скоріш за все, все перелічене.
Але він напав. Захотів бути "владичіцей морскою".
І не просто напав, а ще й виявився самозакоханим дегенератом, який ставить власне жалюгідне життя вище за інтереси своєї нібито обожнюваної росії.
Бо все насправді можна було відкотити.

Якби усвідомивши, що він облажався, побачивши, яких лютійших піздюлєй вихопили його війська в перші три місяці, путлер дав би наказ їм повернутися назад, на лінію 24 лютого, сказавши, мовляв, всє целі спіцальнай ваєннай апірациі дастігнути, Украіна дєнацифіциравана і дємілітарізірована, ми пабіділі, ура, таваріщі! (як зробив свого часу Китай в 1979 році, вихопивши пізди від В'єтнаму) - росія мала би шанс вціліти. Розгорнута на рф тотальна машина пропаганди давала йому таку можливість.
Звичайно, його власні жабогадюки, гієнокрокодили та свиноведмеді з різних башт йому би цього не подарували - цар не забезпечив перемоги, значить, цар несправжній. Акела промахнувся - отже, вожаком йому більше не бути. В тій системі, яку вибудували путлер і його кремляді, може бути лише так.
Його би усунули - так чи інакше. Пристукнувши табакеркою аб просто відправивши на почесну пенсію. Але росія була би збережена. Принаймні, ще на якийсь час.
Але ні, боягузлива мразота, чудово розуміючи це, зассяла. Продовживши своє нікчемне життя, але занапастивши росію.
Ну що ж, так тому і бути...
Не ми розпочали цю війну, але ми її закінчимо.
І байдуже, що там собі думають у вашингтонах-брюсселях-пекінах. Не кажучи вже про столицю підарстану.
Працюємо, хунтани!
P.S.: Вінрарний відос на геополітичну тематику, олдфаґи мають згадати. Найнетерплячіші можуть зразу перемотувати на 04:02.
Ось що буває, коли хтось хоче пограти з Україною! :)))
P.P.S.: Дякуємо всім зарубіжним друзям та діаспорянам, які в ці дні вийшли на проукраїнські акції, писали листи та пиляли пости! Ви робите велику справу.
Бережіть своє фізичне та ментальне здоров'я, допомагайте одне одному і Силам Оборони України та вірте в Перемогу! Все у нас неодмінно вийде!
Теги:
(no subject)
25/2/25 18:49 (UTC)Завжди цікавило - і у чому воно було, це поглинання? У налагодженні зв'язків із зовнішнім світом, у розвитку і переозброєнні армії, у військовому навчанні більшості чоловічого населення України через проведення мобілізаційних "хвиль", в отриманні Томосу, в асоціації з ЄС?
(no subject)
25/2/25 19:51 (UTC)Ніхто не заперечує, робилося і чимало доброго і корисного. Томос, безперечно. Квоти. Безвіз та договір про асоціацію.
Але воно почасти тонуло у валі негативу.
Цілі економічні галузі були скуплені руснею через підставних осіб - за мовчазної позиції спецслужб. Санкції пробуксовували, рос.товари (зокрема, газ і паливо) йшли майже безперешкодно, збагачуючи Медведчука і ко. Області зробили фактично феодальними вотчинами, які хер клали на Київ (не лише Одеса, Харків, а й навіть Полтава та Вінниця). Фінансування воєнних програм робилося за залишковим принципом, кордони не зміцнювалися, виробництво не те що боєприпасів, а навіть елементарних патронів не налагодили. Руснява агентура ніким не ловилася від слова взагалі, що дозволило їм сформувати другу за розміром фракцію у ВР. Багато всього...
Я особисто був співавтором документів (в тому числі з грифом обмеженого розповсюдження), які йшли на самий верх - і вони ігнорувалися. А по деяким ще й була реакція, мовляв, що ви дурниці пишете? Не розумієте всю глубіну глубін?! Яких вам ще реформ не вистачає?
Один багатостраждальний закон про національний спротив чого був вартий (його ухвалили аж в 2021 році)... А Мінветеранів коли нарешті створили? У кінці листопада 2018, вже напередодні виборів...
Ну і про "переозброєння армії, військове навчанні більшості чоловічого населення України через проведення мобілізаційних хвиль" - вибачте, але це трохи перебільшення.
А після виборів взагалі хаос і шапітолій настав...
Втім, насправді не впевнений, що зараз слушний час і місце піднімати всі ці теми. Не дуже вони сприяють національній єдності. Є думка, що краще з цим усім після Перемоги розбиратися.
(no subject)
23/3/25 07:29 (UTC)Не почасти, а повністю. Згадайте, наклепи йшли з усіх сторін: "мільярд Яценюка при Порошенку" (згодом Гордон, який запустив це, сказав, що це були чутки, але хто про те знає), "статки Порошенко зросли у 86 разів" (насправді у нього залишилось 86% від того, що було у 2013 р.), "Порошенко у 2018 р. поїхав у відпустку" (так, в перший і єдиний раз з 2014 р.), "не продавав Липецьку фабрику" (яку російський суд тримав під арештом і не давав продати), "справа Свинарчуків" (ага, контрабандні поставки з Росії запчастин для ПВО України), "покупав газ і паливо у Медведчука" (а звідки його тоді було взяти, якщо потрібно ще було налагодити нормальні дипломатичні та торговельні стосунки з іншими країнами-постачальниками газу та палива?), "Порошенко хоче ввести надзвичайний стан, щоби вибори взагалі відмінити" (коли згодом спробували знайти докази тому, у відповідь пролунало "а це була моя власна думка"), тощо.
>документів (в тому числі з грифом обмеженого розповсюдження), які йшли на самий верх - і вони ігнорувалися. А по деяким ще й була реакція...
А чого ви хотіли від адміністрації, яка у цілому залишилася після Януковича? На її заміну потрібен був час, але населення, мабуть, вважало, що у Попрошенка є чарівна паличка - махнув і усі посадові особи переродилися відразу.
>закон про національний спротив...
Це теж не приймав Порошенко? А я думав, що це була Верховна Рада, де у Порошенка була не "монобільшість", а блок різних партій, з якими треба було домовлятися, що не завжди вдавалося. Але, вибачайте, це було рішення населення України - кого вибрати депутатами (як і у 2019 році).
>Мінветеранів... У кінці листопада 2018, вже напередодні виборів...
От тільки створене воно було шляхом реорганізації вже існуючої що з серпня 2014 р. Державної служби України у справах ветеранів. Може тому й реорганізували, що побачили, що вона не справляється, і коли побачили, що вона не справляється?
>перебільшення
Щодо "більшості чоловіків" так, можливо, це перебільшення. Хоча вже 24 серпня 2015 р. Президент зазначив, що «…210 тисяч людей прийшли на військову службу за шість черг мобілізації".
Що ж до переозброєння, то на початку 2019 р. розпочато серійне виробництво реактивної системи "Вільха", закінчились випробування тактичного бронеавтомобіля "Барс-8", проведені фінальні випробування крилатої ракети "Нептун", починалися роботи над комплексом "Грім-3". Усього за пять років ЗСУ отримало близько 26 тис. одиниць техніки та озброєння. При цьому за 2014-2018 рр. ми отримали від країн НАТО озброєння та інше військове спорядження на суму більш $292 млн.
>краще з цим усім після Перемоги розбиратися
Думка слушна, але про поглинання України Росією після "Мінську-2" не я розпочав... :O)
(no subject)
23/3/25 08:11 (UTC)Як державний службовець, який все життя працював на Україну, а не на портрети в кабінетах, скажу коротко: ми дуже вдячні попередній адміністрації за всі її добрі справи на користь України (безвідносно до мого персонального ставлення).
На жаль, загальний їх баланс по відношенню до всіх інших справ виявився не таким, як би нам всім хотілося. Що і закономірно вилилося в результати виборів.
Але таке, влада як підгузки: щоб не завонювалися, треба частіше міняти (в розумних межах, звісно). І саме тому нинішня влада після Перемоги обов'язково має піти слідом за всіма "папєрєдніками".
(no subject)
25/2/25 19:57 (UTC)(no subject)
23/3/25 08:05 (UTC)Нагадаю, що Медведчук у 2019 р. не балотувався на посаду Президента (частково через скандали 2018 р. після виходу фільма "Стус" та виграшу його дружиною розробки нафти у Ханти-Мансійську), а його партія ОПЗЖ отримала на тих виборах 43 місця (тобто менше 10 відсотків від загальної кількості місць).
Чи сталося останнє через відтягнення голосів від проросійських виборців?
Давайте подивимось через призму інших виборів цього року.
На президентських виборах 2019 р. Медведчук підтримував Юрія Бойко (очільник ОПЗЖ), за якого віддали голоси 2.2 млн. виборців. На парламентських виборах 2019 р. за ОПЗЖ проголосувало майже 3 млн. виборців.
Звідки тут "Слуга народу... відтягнула" - незрозуміло.
P.S. А от від "Європейської Солідарності" дійсно відтягнула: на президентських виборах 2019 р. за Порошенка (очільника "ЄС") віддали голоси 3 млн. виборців, а на парламентських того ж 2019 р. за "ЄС" - 1.8 млн. виборців.