Prolonged suicide, або Згадувальне

[jonathan_simba]

Всі згадують - і ми згадаємо.

Три роки тому, напередодні повномасштабного вторгнення, ми мали багато розмов із найрізнішими людьми: і побратимами-посестрами, і взагалі непричетними до мілітарної чи політичної сфери. Різні верстви, різні професії.

Думки були різні. Більшість у війну не вірило - не через відсутність інформації, хибність розрахунків чи психологічні "рожеві окуляри". Просто знали, що "малєнькой побєдоносной" не вийде. Ukraine will resist. А відтак нічого і починати. Та і для чого, якщо повзуче економічне та політичне поглинання, розпочате ще після "Мінська-2", і так йде?

Мої дописи того часу шановні френди пам'ятають. Ми були готові до всього, але теж не надто вірили. Як Сталін, маючи всю повноту розвідінформації, не вірив у напад Гітлера, бо ж це - очевидне самогубство. Так, не миттєве, а розтягнене в часі. Але це точно смерть - і йому, і рейху. Ну не настільки ж він неадекватний, щоб не розуміти!..

Настільки.

Чи то запобігливі радники йому насрали у вуха те, що він хотів чути ("73% будут встрєчать с цвєтамі, а с горсткой нацикаф наши вайска разбєруцца"), чи то підстаркуватий любитель хлопчикових животиків сам повірив у власну ж 15-рубльову пропаганду ("нікакой Украіни нєт і нікогда нє било, оні такіє же рускіє, просто впавшиє в єрєсь украінства ізза іностранного вліянія, а так ми адін народ"), чи то казахський бліцкриг проти беззбройних демонстрантів остаточно зірвав карлику Чорномору кукуху, подарувавши ілюзію військової могутності - хтозна. А може темпи політичного поглинання не влаштовували (а часікі-то тікают!). Скоріш за все, все перелічене.

Але він напав. Захотів бути "владичіцей морскою".

І не просто напав, а ще й виявився самозакоханим дегенератом, який ставить власне жалюгідне життя вище за інтереси своєї нібито обожнюваної росії.

Бо все насправді можна було відкотити.



Якби усвідомивши, що він облажався, побачивши, яких лютійших піздюлєй вихопили його війська в перші три місяці, путлер дав би наказ їм повернутися назад, на лінію 24 лютого, сказавши, мовляв, всє целі спіцальнай ваєннай апірациі дастігнути, Украіна дєнацифіциравана і дємілітарізірована, ми пабіділі, ура, таваріщі! (як зробив свого часу Китай в 1979 році, вихопивши пізди від В'єтнаму) - росія мала би шанс вціліти. Розгорнута на рф тотальна машина пропаганди давала йому таку можливість.

Звичайно, його власні жабогадюки, гієнокрокодили та свиноведмеді з різних башт йому би цього не подарували - цар не забезпечив перемоги, значить, цар несправжній. Акела промахнувся - отже, вожаком йому більше не бути. В тій системі, яку вибудували путлер і його кремляді, може бути лише так.

Його би усунули - так чи інакше. Пристукнувши табакеркою аб просто відправивши на почесну пенсію. Але росія була би збережена. Принаймні, ще на якийсь час.

Але ні, боягузлива мразота, чудово розуміючи це, зассяла. Продовживши своє нікчемне життя, але занапастивши росію.

Ну що ж, так тому і бути...

Не ми розпочали цю війну, але ми її закінчимо.

І байдуже, що там собі думають у вашингтонах-брюсселях-пекінах. Не кажучи вже про столицю підарстану.

Працюємо, хунтани!

P.S.: Вінрарний відос на геополітичну тематику, олдфаґи мають згадати. Найнетерплячіші можуть зразу перемотувати на 04:02.

Watch on YouTube

Ось що буває, коли хтось хоче пограти з Україною! :)))

P.P.S.: Дякуємо всім зарубіжним друзям та діаспорянам, які в ці дні вийшли на проукраїнські акції, писали листи та пиляли пости! Ви робите велику справу.

Бережіть своє фізичне та ментальне здоров'я, допомагайте одне одному і Силам Оборони України та вірте в Перемогу! Все у нас неодмінно вийде!

Comments

[jonathan_simba]

Здається, це Павлюк таке морозив в інтерв'ю УПячці. Не впевнений...

Хоча, насправді, так багато хто вважав.

Але хрін з ним, з Кримом - на правий берег підари не мали перелізти за жодних обставин! ЗА ЖОДНИХ. Навіть ціною знищення мосту. А це було про... wasted, коротше кажучи...

Для розуміння, одній із бригад, яка була на той час біля Олешок, надійшла команда зайняти визначені рубежі оборони вже тоді, коли підарська колона проминула їх і була вже у них у тилу. Які, до фраса, рубежі оборони?!

[eugen_pinak]

>Здається, це Павлюк таке морозив в інтерв'ю УПячці. Не впевнений...

Ні, Павлюк і Наєв про це не кажуть. Навпаки, кажуть передбачали атаки з усюди. Але історія з 59 бригадою, артилерію якої відправили аж в Дівички, каже, що не так вже і передбачали атаки з Криму.
Але хочеться підтверджень :)


>Але хрін з ним, з Кримом - на правий берег підари не мали перелізти за жодних обставин! ЗА ЖОДНИХ. Навіть ціною знищення мосту. А це було про... wasted, коротше кажучи...

По перше, на цьому напрямку було задіяне ударне угруповання їх ВДВ, яке добре спланувало і наступ, і захоплення десантами дамби і мостів.
По друге, ми не росіяне, щоб підривати дамбу Дніпрогесу. Зараз може б і зробили таке, але не тоді.
По третє, навіть якщо б усе попідривали б - за панування противника в повітрі вертолітні десанти і плацдарми на правому березі Дніпра проблеми на становили б.
По четверте, окрім величезної переваги росіян влади і силовики Херсонщини або усунулись від організації оборони, або саботували її. Скоріше за все - не безкоштовно для себе.
І це на додаток до цілком ймовірної гіпотези, що серйозного наступу з Криму ніхто не очікував.
В таких умовах я реально не бачу можливості гарантовано не пропустити росіян на правий берег Дніпра :(

[jonathan_simba]

Та хай би висаджувалися - перебили би ми той десант, як в Гостомелі. А дамбу і мости можна не повністю підривати, а лише пошкодити так, щоб не можна було їхати колонами.

Хоча ти, мабуть, правий... Гарячкую, занадто особисто сприймаю. Просто надто великою ціною нам дісталося їх вигнання назад, на той берег. Про це зараз мало говорять, але горя там русня наробила дуже багато. Ще досі розміновують і відновлюють.

Нічого. Прорвемося.

[eugen_pinak]

Я розумію, що мені з дивана легше стрілочки малювати, ніж тобі, який там головою ризикував. І допуск росіян на правий берег Дніпра - що на півночі, що на півдні - був величезною помилкою наших командувачів. Але треба дивитися, що їм розповідала розвідка. Та навряд чи ми про це скоро дізнаємось.