Обмінне

[jonathan_simba]

Ще два обміни, 31 січня та 8 лютого.

207 та 100 наших побратимів і посестер повернулися на Батьківщину. Загалом з початку повномасштабного вторгнення вже 3135 людей. Повернемо додому всіх, незважаючи на підступні провокації ворога (історія з Іл-76).

На жаль, дехто повертається у важкому стані... Фото не для вразливих, одразу попереджаю:



Володимир Цема-Бурсов. Пройшов Маріуполь та Оленівку. Ось тут його історія.

Щоб ви розуміли, ось таким він був до полону:



Будь ласка, не потрапляйте в полон до нелюдів, друзі! Не плекайте жодних ілюзій, пам'ятайте: ми для них давно дегуманізовані. І винятки лише підтверджують правило.

Не піддавайтеся зневірі та упадницьким настроям! Що би не сталося, як би тяжко не було, нам своє робити.

"Відай, Пан Біг хоче з нас мати добру й остру сокиру, коли так твердо гартує" (с). Вистоїмо та переможемо. Коли накочує сум - підіть задонатьте улюбленим волонтерам. А вони допоможуть нам тут.

Бережіть себе, піклуйтеся про близьких та не ігноруйте сигнали повітряної тривоги!

Працюємо, хунта!

Comments

[bytebuster]

Дякуємо ЗСУ за вашу героїчну працю!

Зневіра і упадницькі настрої, дійсно, зашкалюють.
Багато бачу, як колеги-айтішники правдами, але частіше — неправдами втекли закордон, нормально там працюють і донатять на ЗСУ набагато більше, ніж вони це могли робити під час спроб Z! викручувати руки їхньому бізнесу.

Особисто я готовий до об'єктивних піздеців, але коли ці піздеці штучно створюються тими, хто, по ідеї, повинен був би бути на нашому боці, але діє нам на шкоду і на користь ворогам — от це дійсно напружує і зневірює.

[jonathan_simba]

Дякує за солідарність!

Парадоксальним чином в Україні зараз співіснують дві три реальності: одна в соцмережах, друга - в єдиному марафоні, і третя - власне як воно насправді є. В першій всіх чоловіків призовного віку вже вибили під корінь, в другій у нас все майже ок, по всім напрямкам успішно тримаємо оборону і плануємо переходити в наступ, стримує лише брак західної техніки і боєприпасів, а в реальності боєць, в якого одне око дивиться соцмережі, а друге - марафон, приїжджає у відпустку в Київ і ахуєває від кількості чоловіків-консультантів на один відділ супермаркету, чоловіків-велокур'єрів Глово на вулицях і чоловіків-качків у спортзалах - при тому, що у нього в підрозділі хронічна нестача особового складу і йому розповідають, що поповнення немає і не планується, підари все лізуть, а зі снарядами - просто срака.

Хоча і в тилу народ через оцей весь когнітивний дисонанс такі емоційні гойдалки собі влаштовує, що русні нічого особливого і робити не треба - ми самі себе до психозів доведемо.

А коли ще й зовнішні чинники починають накладатися, то взагалі...

В якомусь сенсі нам на фронті легше, ніж вам. Ми знаємо, що треба просто щодня робити все, щоб наїбнулося якомога більше русні, що б там не робилося в тирнетах, тівілізорах, чи за океаном. Якби ми 24.02 так рефлексували на всі теми, як оце зараз частина побратимів і посестер робить, то можна було би і зброю не брати. Шансів же ж не було, чи не так?..

Ні, не так.

Саме тому у нас тоді все і вийшло. І далі теж вийде. Якщо не повторимо помилок сторічної давнини.