![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
jonathan_simbaЯк ви всі вже знаєте, ми, українські військові, маємо просто фантастичні заробітки. Тому можемо собі дозволити "купатися в грошах і жбурляти їх у море" (с) сквайр Трелоні з Київнаукфільмівського мультиплікаційно-ігрового фільма "Острів скарбів".
Для розуміння: як виглядає середній заробіток мобілізованого молодшого солдата ЗСУ, безсмс і реєстрації ПДВ.
Але на що ж здебільшого витрачається наша казкова зарплата та премія? (окрім пафосних гей-борделів, важких синтетичних наркотиків, тон міцного алкоголю та розпусних оргій із хтивими повіями та черепахами - чи що там нам ще приписує роzZіянська пропаганда?)
1. Апгрейд власної амуніції та тюнінг техніки.
Як заповідав колись Джізес наш Крайст, "полюби ближнього свого як самого себе". Відтак, той, хто мало любить себе, апріорі не може сильно любити ближнього. Ми заповітів Джізеса дотримуємося - і про власний захист та техніку дбаємо, і про ближніх піклуємося (стара амуніція та техніка бездуховно роздарюється іншим побратимам).
2. Потреби підрозділу.
Тут особливо коментити нічого, хто був на війні - знає, про що мова. Причому, справа не в тому, що відповідні служби чогось там не забезпечують (хоча іноді їх ефективність таки залишає бажати кращого). Просто якщо для якіснішого виконання завдань треба більше, швидше і є така можливість, то чому ні? Плюс волонтерське майно підрозділ мусить обслуговувати самостійно (ремонти, розхідники, заправка...). Але то таке... Зрештою, війна у нас екзистенційна, на виживання, тому все для перемоги, як-то кажуть.
3. Донати.
Своєрідна форма нашої церковної "десятини", таке собі алаверди тим самим нашим волонтерам. Практикуємо постійно та систематично з 2014 року. Щомісяця перераховуємо певну суму перевіреним ще з часів "кримнашу" добродіям та добродійкам, яких знаємо особисто, незалежно від їх політичних вподобань: Повернись Живим, Пласту, МузБату, Стерненку, харківському Фонду розвитку кардіології та кардіохірургії (данина покійному Гіркому Луку). Періодично на якісь цікаві ініціативи Олександру Святову (Alex Saint), Притулі, Жадану, Мадяру, Альфа Центаврі, Дмитру Антонову (командир екіпажу АН-225 "Мрія"), також Макаровій, ФашДонецькому, ПДМШ, Госпітальєрам... Ситуативно ще якісь термінові збори, чи, не дай Бог, на допомогу родинам загиблих чи поранених.
4. Військові облігації.
З незрозумілих для нас причин вкрай слабко рекламована в Україні тема, хоча купити через Приват чи Дію може будь-хто буквально у пару кліків. Тим паче, що сам фінансовий інструмент просто суперактуальний. В США під час ДСВ навіть цілі промо-тури за участі героїв війни влаштовували, аби стимулювати населення купувати воєнні облігації (пригадуємо фільм "Прапори наших батьків"). Недоліки інструменту - невиправдано велика мінімальна кількість облігацій, які можна купити за раз (реально не кожен мож собі дозволити однократно відвалити таку суму під час війни; тут навпаки - кількістю і доступністю треба було би брати). Плюс корупційні скандали неслабко так підривають довіру до таких речей.
5. Допомога рідним/близьким.
"Термін вижити - ніщо, коли ти вижив сам і більш нікому не допоміг" (с) вже згадувана Макарова. Ну і четверта заповідь теж, якій ми, як ліберальні консерватори, мусимо неухильно слідувати.
6. Смаколики.
Як правило, те, чого в меню ЗСУ (ще) немає і що доступне під час нечастих виїздів до цивілізації - морозиво, свіжа випічка, піци/суші/макдональдси, набіл (молочне та кисломолочне), свіжі фрукти (в меню є, але не завжди те, що хочеться і скільки хочеться), різні шипучки-коли-енергетики... Після бойових стресів організм просить різноманітності, делікатесів або просто чогось кардинально відмінного від того, що зазвичай доводиться їсти щодня.
7. Резерв.
На непередбачувані витрати, яких на війні вистачає.
В підсумку виходить, що з брудних грошей кривавогокондитера Вальцмана клоуна Зеленського, виплачуваних нам за анальний геноцид популяції рускаєзичних мальчікав в трусіках із жовтим німбом спереду і коричневим ззаду, в кінці місяця мало що залишається.
Сік транзіт, так би мовити, глорія мунді... :(((
P.S.: З завтрашнім (чи вже сьогоднішнім? oh, shi...) Днем Волонтера, хунтани! Не забудьте задонатити тому, кого ви вважаєте гідним вашої довіри!
Не журімося та продовжуймо працювати на нашу Перемогу! Пам'ятайте: найгустіша темрява буває якраз перед світанком. ;)
Для розуміння: як виглядає середній заробіток мобілізованого молодшого солдата ЗСУ, без
Але на що ж здебільшого витрачається наша казкова зарплата та премія? (окрім пафосних гей-борделів, важких синтетичних наркотиків, тон міцного алкоголю та розпусних оргій із хтивими повіями та черепахами - чи що там нам ще приписує роzZіянська пропаганда?)
1. Апгрейд власної амуніції та тюнінг техніки.
Як заповідав колись Джізес наш Крайст, "полюби ближнього свого як самого себе". Відтак, той, хто мало любить себе, апріорі не може сильно любити ближнього. Ми заповітів Джізеса дотримуємося - і про власний захист та техніку дбаємо, і про ближніх піклуємося (стара амуніція та техніка бездуховно роздарюється іншим побратимам).
2. Потреби підрозділу.
Тут особливо коментити нічого, хто був на війні - знає, про що мова. Причому, справа не в тому, що відповідні служби чогось там не забезпечують (хоча іноді їх ефективність таки залишає бажати кращого). Просто якщо для якіснішого виконання завдань треба більше, швидше і є така можливість, то чому ні? Плюс волонтерське майно підрозділ мусить обслуговувати самостійно (ремонти, розхідники, заправка...). Але то таке... Зрештою, війна у нас екзистенційна, на виживання, тому все для перемоги, як-то кажуть.
3. Донати.
Своєрідна форма нашої церковної "десятини", таке собі алаверди тим самим нашим волонтерам. Практикуємо постійно та систематично з 2014 року. Щомісяця перераховуємо певну суму перевіреним ще з часів "кримнашу" добродіям та добродійкам, яких знаємо особисто, незалежно від їх політичних вподобань: Повернись Живим, Пласту, МузБату, Стерненку, харківському Фонду розвитку кардіології та кардіохірургії (данина покійному Гіркому Луку). Періодично на якісь цікаві ініціативи Олександру Святову (Alex Saint), Притулі, Жадану, Мадяру, Альфа Центаврі, Дмитру Антонову (командир екіпажу АН-225 "Мрія"), також Макаровій, ФашДонецькому, ПДМШ, Госпітальєрам... Ситуативно ще якісь термінові збори, чи, не дай Бог, на допомогу родинам загиблих чи поранених.
4. Військові облігації.
З незрозумілих для нас причин вкрай слабко рекламована в Україні тема, хоча купити через Приват чи Дію може будь-хто буквально у пару кліків. Тим паче, що сам фінансовий інструмент просто суперактуальний. В США під час ДСВ навіть цілі промо-тури за участі героїв війни влаштовували, аби стимулювати населення купувати воєнні облігації (пригадуємо фільм "Прапори наших батьків"). Недоліки інструменту - невиправдано велика мінімальна кількість облігацій, які можна купити за раз (реально не кожен мож собі дозволити однократно відвалити таку суму під час війни; тут навпаки - кількістю і доступністю треба було би брати). Плюс корупційні скандали неслабко так підривають довіру до таких речей.
5. Допомога рідним/близьким.
"Термін вижити - ніщо, коли ти вижив сам і більш нікому не допоміг" (с) вже згадувана Макарова. Ну і четверта заповідь теж, якій ми, як ліберальні консерватори, мусимо неухильно слідувати.
6. Смаколики.
Як правило, те, чого в меню ЗСУ (ще) немає і що доступне під час нечастих виїздів до цивілізації - морозиво, свіжа випічка, піци/суші/макдональдси, набіл (молочне та кисломолочне), свіжі фрукти (в меню є, але не завжди те, що хочеться і скільки хочеться), різні шипучки-коли-енергетики... Після бойових стресів організм просить різноманітності, делікатесів або просто чогось кардинально відмінного від того, що зазвичай доводиться їсти щодня.
7. Резерв.
На непередбачувані витрати, яких на війні вистачає.
В підсумку виходить, що з брудних грошей кривавого
Сік транзіт, так би мовити, глорія мунді... :(((
P.S.: З завтрашнім (чи вже сьогоднішнім? oh, shi...) Днем Волонтера, хунтани! Не забудьте задонатити тому, кого ви вважаєте гідним вашої довіри!
Не журімося та продовжуймо працювати на нашу Перемогу! Пам'ятайте: найгустіша темрява буває якраз перед світанком. ;)
Теги:
(no subject)
6/12/23 14:01 (UTC)Шана й повага!
(no subject)
28/12/23 20:47 (UTC)Дуже не вистачає тут вашого брата. Знову ніби дежа вю з 2014, коли їдеш - і в ехвем-радійо не чуєш жодної нашої станції, одні підарські. Лиш де-не-де проб'ється Армія ФМ.
Недопрацьовують наші на цьому напрямку трохи... хоч би просто глушили, чи що?
(no subject)
4/1/24 09:41 (UTC)Стратегічно питанням радіомовлення очільники держави Україна не опікуються, бо це (!) стратегічне питання.
Тобто, не те, що «недопрацьовують» — просто не працюють.
Я востаннє послухав українські радіва навесні 2022 року. Тепер тіко добрі сімдесяті на плеєрі або власну добірку на Deezer
(no subject)
20/1/24 16:11 (UTC)Але нічого, ми щось придумаємо...
(no subject)
20/1/24 18:58 (UTC)(no subject)
12/1/24 09:02 (UTC)(no subject)
20/1/24 16:12 (UTC)