Очікувально-контрнаступальне

[jonathan_simba]

З телеетерів єдиних та не дуже новин, зі сторінок поважних аналітичних медіа та блогів, з коментарів небайдужних громадян (c) Дід Свирид в соцмережах та на каналах у месенджерах мовчазним мене-текел-фаресом проступає лише одне питання.

Коли?

Ну коли вже той наш контрнаступ??

І пишуть люди своїм коханим/друзям на фронт, і скролять нетерпляче свої смартфони, і клацають мишками лептопів-ноутбуків в очікуванні омріяного повідомлення жирним капслоком, що от, мовляв, почалося!

А його все немає і немає...

А тут ще й оці нібито "зливи" супер-пупер-таємних документів з особистою мокрою печаткою Зеленського, Залужного та куратора із ЗОГ та всякі там тривожні коментарі іскпєрдів, що у нас ракети для ППО закінчуються (інфа 146%!) і що якийсь-там відставний інірал-отмірал не вірить в успіх контрнаступу...

Та скільки ж можна?! Давайте вже швидше! ("південний" темперамент значної частини українців, думаю, факт загальновідомий)

І можна було би просто, з хитрою усмішкою у вуса, відсторонено та навіть з деяким задоволенням споглядати (адже уявіть собі, як це дезорієнтовує наших запоребриківських Zіганутих защОканіV), але ж у багатьох хороших людей натурально починається оце все самонакручування та інші неврози з мігренями.

Тому з цього приводу скажемо так.

Коли вчергове вас охопить непозбувна бентега та зрадофільська сверблячка-поспішачка, просто замисліться над тим, а як зараз тим, хто працює над цим самим контрнаступом. Уявіть, під яким тягарем відповідальності всі вони перебувають - і ті, хто ретельно планує, складаючи докупи калейдоскопічний мілітарі-пазл на всій тисячокілометровій протяжності лінії фронту, і ті, хто виступає тією самою "пружиною", яку зараз старанно стискають, накачуючи знаннями, технікою та боєприпасами, щоб в один момент випустити на волю тисячотонним вогненним валом, гуркотом бойових колісниць та громом залізних птахів. Ціна їх помилки - надвисока, бо ж людське життя для нас - найвища цінність.

Так, звичайно, хоч би як не закінчилася ця спроба, Україна все одно битиметься до кінця та неодмінно переможе. З зарубіжною допомогою чи без неї, Ukraine will resist. Хоч би як не намагалися вас переконати у зворотному. Це не АТО, де залишався простір для маневру та якогось компромісу - це війна на виживання.

Бог свідок, ми цього не бажали. Але Рубікон перейдено. Залишитися має лише один.

Подумайте про тих, хто у шанцях під Вугледаром, у лісах під Кремінною, у руїнах Бахмуту. Чи ж їм не хочеться пошвидше? Погода - самі бачите... Але вони розуміють, що стоячи насмерть вони виграють час для інших побратимів та посестер, які нині проходять злагодження на полігонах, закінчують навчання за кордоном, опановують нову техніку, тактику та озброєння. Поки вони тримаються, десь їде наш ешелон з дефіцитним б/к, ремонтується броня, дорозвідуються важливі цілі та передаються безпілотні ударно-розвідувальні комплекси. Все те, що зробить наш майбутній наступ успішним.

Подумайте ще про сотні українських бранців, котрі досі сидять у московських катівнях. Сидять, відрізані від будь-якої об'єктивної інформації. Вже хто-хто, а вони реально чекають наших перемог, як манни небесної. Але вони (з об'єктивних причин) не можуть зараз нічого зробити, аби їх наблизити. А ви - можете.

Тому - keep calm and carry on.

Ми працюємо. І ви працюйте. Робіть свою роботу якнайкраще, сплачуйте податки, будьте пильні, бережіть себе, піклуйтеся про своїх близьких та допомагайте Силам оборони (ЗСУ, НГУ, прикордонникам, Службі божій...). Ручна праця, кажуть, допомагає - дрібна моторика, оце от все...

Зрештою, конвертуйте свій неспокій у донат - але щоб без критичної шкоди для родинного бюджету, будь ласка, бо ми ж вас знаємо... :)

Все у нас вийде. Все буде. І буде так, що Данія здригнеться (с). ;)

Comments

[juan_gandhi]

❤️

[jonathan_simba]

Дякую за солідарність, друже! Погода трохи не сприяє вирощуванню бавовни, але we're looking forward to, як-то кажуть.

[hozar]

шось мені підказує, що ніяких штурмів "зародінузаермака" не буде
просто то тут, то там кацапи будуть масово здійснювати жести доброї волі

[jonathan_simba]

І пірігрупіровкі с атрицатєльнимі наступлєніямі!

Були б підари розуміші, то скоріш за все так би і було. Причому, вже.

Але ніт. Тому є думка, що трохи поштурмувати таки доведеться. Але не так, як вони думають, і не там. Ну а потім так, жести добрай волі, все як водиться...

Взагалі попереду ще багато цікавого. Випала ж доля жити в історичні часи.

[old_perdell]

Молитимуся.

[jonathan_simba]

תודה רבה, друже! Судячи з того, що ми ще живі, їх таки чують.

nz

[nz]

Головне знати, що він буде.
Тоді, коли треба.
Після Паски то після Паски.
Але буде.

Дякую.

Re: nz

[jonathan_simba]

Він неминучий, як і наша Перемога! Альтернатив цьому немає.

Дякуємо за розуміння та віру! Ми не підведемо.

[bytebuster]

На жаль, велика частина населення сприймає війну як зєльоний серіальчик у телевізорі. Вони у цьому не беруть участі, для них це видовище.
Тому і щиро вірять у те, що мають право виставляти вимоги щодо того, коли має бути нова серія серіальчику, і яким має бути сюжет.

Але грець з ними, ми все одно переможемо.

[jonathan_simba]

Цьому є і об'єктивне - нейробіологічне - пояснення. Мозок людини до всього призвичаюється. Це наша еволюційна перевага як біологічного виду і наше еволюційне прокляття як виду соціального. А коли щось стає звичним, перетворюється на рутину, мозок як дофаміновий наркоман починає нудьгувати і вимагати "чогось, сам не знаю, чого", навіть мимо волі людин формуючи запит на якийсь двіж, на зміни, на щось нове.

Але одна справа, коли людина розуміє природу цього почуття та може дати йому раду, співвідносячи його з об'єктивною реальністю та спрямовуючи в конструктивне русло, і зовсім інша - коли ні. Значна частина - "хліба і видовищ", так. Особливо коли первинний переляк вже минув. Соціальний психолог, наш знайомий Олег Покальчук про ці речі досить докладно пише.

Дякуємо за вашу працю та солідарність! Неодмінно переможемо, against all odds!

[ukurainajin]

Коли оте бачу хлопців, що по коліно в багнюці в окопах і там же дрімкають стійма, то якось усі питання скасовуються. Взагалі зараз допомагає не забувати про реальність саме нагле усвідомлення того, що в безпечній рутині забуття вже почало підкрадатися…

[jonathan_simba]

в безпечній рутині забуття вже почало підкрадатися

Це саме воно, дякую!

Ну і традиційний уклін за вашу працю та солідарність!

[eugen_pinak]

Дуже правильно написано!

[jonathan_simba]

Дуже дякую, друже! Дуже стараємося робити все від нас залежне для пришвидшення, але, на жаль, тут діє безліч об'єктивних факторів - від тривалості навчальних курсів та наявності місць для облаштування несподіванок до елементарної погоди.

Нічого, прорвемося!

[eugen_pinak]

Ти ж знаєш - я трохи тямлю в воєнній справі, тому і не пишу палких постів "чого це ЗСУ ще усіх не перемогли???" :)
Дай бог вам удачі, і тобі особисто теж!

[jonathan_simba]

Отож-бо й воно, що той, хто тямить, розуміє, що в нашому випадку поспішати, треба не кваплячись. Але як це пояснити решті? :)

Дякуємо та тиснемо руку! ;)

[eugen_pinak]

*Але як це пояснити решті? :)

Тут - лише на пальцях. Я такі пояснення бачив в деяких новинних телеграм-каналах.
Ну і історичні приклади можна наводити. Харківський наступ РА у 1942 - просто ідеальний приклад, що відбувається, коли наступ починають без належної підготовки.

[jonathan_simba]

Згоден цілком і повністю, дуже влучний приклад!

[cpthorn]

Так. Велика військова операція вимагає довготривалої підготовки. Але зрештою ми переможемо, бо у нас просто немає іншого виходу. Майбутнє українського народу залежить від результату цієї війни. Віримо в Збройні Сили України і перемогу!

[jonathan_simba]

Дякую, друже! Ми не підведемо.

Теплого вам Великодня!