![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
jonathan_simba
Сьогодні 3.14 - день “числа Пі”, американські математики сьогодні мають бути п’яні – то їхнє корпоративне свято. У нас же день тверезості, бо сьогодні День українського добровольця – відповідального і зрілого воїна, задача якого бути прикладом і моральним орієнтиром.
Наші нєдруги давно та упорно культивують міф, шо українцям все пофіг, приходь і бери нас голими руками. Оказалося, шо нам пофіг на отой міф, українці в 2014-му знову явили приклад феноменального рівня самоорганізації. А то як плоюються ядом на добробати больні на “бендеровцев головного мозга” ватніки, переконує людей доброї волі, що добробати – це правильно, і це круто. До того ж у їх особі Україна отримала ще й нову чудову ілюстрацію для патріотичного виховання школярів майбутніх поколінь.
Між тим, вже зараз помітною є тенденція щодо дискредитації добровольчого руху, для чого вип’ячуються різні пов’язані з добробатами малоестетичні казуси і тут треба бути дуже уважними. Дискредитувати можна будь-що і в історії чимало прикладів, коли держави свідомо применшували роль добровольців, котрі, власне, ті держави і рятували. Екскурсів у історію дід не робитиме, бо їх маса, але наше теперішнє покоління – носій свіжої історичної пам’яті. І наша задача донести до майбутніх поколінь українців правильне уявлення про роль і місце добровольчих формувань в поточній війні. У якій ми обов’язково переможемо і тоді – а це нескладно передбачити – з’явиться така кількість “батьків” перемоги, що для справжніх героїв уже й місця не знайдеться. В тому числі навіть для ВСУ. Не здивуюся, якщо окажеться, що перемогу здобули ісключітєльно діпутіти, котрі всю війну не вилазили з екранів телевізорів.
В любому случаї дідусь щиро вітає українських добровольців з їхнім святом...
(с) Дід Свирид, 2017.
Наші нєдруги давно та упорно культивують міф, шо українцям все пофіг, приходь і бери нас голими руками. Оказалося, шо нам пофіг на отой міф, українці в 2014-му знову явили приклад феноменального рівня самоорганізації. А то як плоюються ядом на добробати больні на “бендеровцев головного мозга” ватніки, переконує людей доброї волі, що добробати – це правильно, і це круто. До того ж у їх особі Україна отримала ще й нову чудову ілюстрацію для патріотичного виховання школярів майбутніх поколінь.
Між тим, вже зараз помітною є тенденція щодо дискредитації добровольчого руху, для чого вип’ячуються різні пов’язані з добробатами малоестетичні казуси і тут треба бути дуже уважними. Дискредитувати можна будь-що і в історії чимало прикладів, коли держави свідомо применшували роль добровольців, котрі, власне, ті держави і рятували. Екскурсів у історію дід не робитиме, бо їх маса, але наше теперішнє покоління – носій свіжої історичної пам’яті. І наша задача донести до майбутніх поколінь українців правильне уявлення про роль і місце добровольчих формувань в поточній війні. У якій ми обов’язково переможемо і тоді – а це нескладно передбачити – з’явиться така кількість “батьків” перемоги, що для справжніх героїв уже й місця не знайдеться. В тому числі навіть для ВСУ. Не здивуюся, якщо окажеться, що перемогу здобули ісключітєльно діпутіти, котрі всю війну не вилазили з екранів телевізорів.
В любому случаї дідусь щиро вітає українських добровольців з їхнім святом...
(с) Дід Свирид, 2017.
Мы тоже, вслед за Свиридом Опанасовичем, присоединяемся к благодарностям в адрес наших добробатовцев (сейчас уже влившихся в ряды ВСУ и НГУ). Спасибо, братья и сестры! Мы, хоть и более тяжело вооружённые, не претендуем на единоличные лавры, ибо знаем: без вас бы мы не справились (так же, как и без волонтёров). Тем более, что тогда никаких льгот УБД еще не было и в помине.
Да, и у вас, и у нас случались ошибки. В наших взаимоотношениях не всегда всё было гладко. Но вы, как и мы, были верны Присяге и гражданскому долгу. И отдельные личности со своим "индивидуальным творчеством", при всём старании, не в силах дискредитировать добровольческое движение в целом.
Вы, как и мы, проявляли чудеса оперативно-тактического мастерства и героизма в бою, вопреки всем объективным и субъективным факторам.
Вы, как и мы, кровью заплатили за независимость Украины.
Потому - спасибо вам всем. И с праздником вас! Победа будет за нами, непременно, ибо united we stand.
Теги:
(no subject)
14/3/21 19:44 (UTC)«Эй, мужчина!
Мы подумали, может быть Вам надо?
Вот брошюра,
В ней сказано все про ад.
Все причины
Попадания, весь антураж ада,
Ну, и тезис,
Что выйти нельзя назад.
Вы не смейтесь,
Мы свидетели судного дня, в общем,
Объясняем,
Как можно в ад не попасть.
Хоть убейтесь,
Но доступнее, и для людей проще
Нету плана -
Держите. Первая часть».
«Эй, братишки!
Я подумал, а может помочь как-то?
Вы ведь правы –
По краю ходим скользя.
В вашей книжке
Недостаточно отражены факты,
И картинок
Немного. Так же нельзя.
Вот вам снимки -
Артиллерия малость дала лишку.
Это яма,
А раньше тут был блок-пост.
Невидимкой,
Насквозь светится над полосой вышка.
И упрямо
На небо строится мост.
Это лето -
Перемешаны танки с землей плотно.
В Иловайске,
Дорогой на выход в ад.
А вот это -
У Дебальцево мертво стоит рота.
По хозяйски,
Вцепившись у самых врат.
Смотрим дальше…
Эй, болезные! Вижу совсем худо?
Дурно что-то,
И гонит назад еду?
Все без фальши.
И правды полно, покуда,
В каждом фото.
У тех, кто бывал в аду».
Автор: Гліб Бабіч
(no subject)
17/3/21 08:53 (UTC)Всевишній милував нас від оточень та полонів, але трохи веселощів теж перепало. Втім, ми, слідом за старим Хайнлайном, раді були, що змогли затулити собою від війни дорогих нам людей.