jonathan_simba: (Default)
[personal profile] jonathan_simba


Ось таке прислали:

Хто не жив посеред бурі,
той ціни не знає силі,
той не знає, як людині
боротьба і праця милі.

Хто не жив посеред бурі,
не збагне журби безсилля,
той не знає всеї муки
примусового безділля.

Як я заздрила тим людям,
що не мали відпочинку,
поки їх нелюдська втома
з ніг валила на часинку!

День і ніч – вони на варті, –
довгий труд, коротка зміна.
День і ніч – вони в роботі,
аж німіли руки й спина.

Певне, їм тоді здавалось,
що немає гірше муки…
Ох, борці, якби ви знали,
що то є безсилі руки!

Що то є – лежати тихо,
мов сумний розвиток долі,
і на ласку здатись бурі
та чужій сназі і волі.

Що ж зосталося такому?
Тільки думати-гадати…
Ви, борці, прийміть сі думи.
Більш не маю що вам дати.


Леся Українка (1871-1913) "Епілог"

Дякую!

Відповім словами доктора Фауста:

Ja! diesem Sinne bin ich ganz ergeben,
Das ist der Weisheit letzter Schluß:
Nur der verdient sich Freiheit wie das Leben,
Der täglich sie erobern muß.


Або ж, у перекладі:

Служить цій справі заповідній —
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б'ється день у день за них.






З Днем народження, Лесю!

(no subject)

1/3/21 12:28 (UTC)
maximblog: (Default)
Posted by [personal profile] maximblog
Це дуже дивне, подвійне відчуття, коли відкриваєш для себе, наприклад, вірши або пісні,(та що там вірши - просто мову, як вона звучить) які мав би знати, як би цікавився тим раніше, з дитинства.
Тобто, це щось таке, наче, з одного боку, ти пропустив, и тобі важко від цього.
Але з іншого - радість від того, що декілька років тому почав цікавитись рідною мовою, культурою, історією.

Й мої діти читали книжки українською задовго до того, як це стало необхідно за школьною програмою - Рутківського, братів Капранових, Дідуся Свирида або Нестайка, наприклад.

З днем народження, Пані Лесю!

(no subject)

2/3/21 06:50 (UTC)
maximblog: (Default)
Posted by [personal profile] maximblog
Обіймаю Вас, пане Джонатан!