Ukraine Fanbook
6/2/20 14:47![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
jonathan_simbaИскренние друзья Украины живут не только на Атлантике, но и на Тихом океане.
Помните Такаши Хирано - японского дипломата и убежденного нихонобандеровца, о котором я писал пару лет назад? Так вот, он недавно выпустил у себя на Родине целую шикарную книгу об Украине - Ukraine Fanbook.
О любви к Украине, преподавательском прошлом, Майдане, информационном поле Японии, украинской кухне, а также многом другом - в его свежем интервью. Крайне рекоммендую!
Традиционно - немного цитаток для затравки:
...- У Токіо, коли був студентом, змушений був відкласти вивчення російської тому, що паралельно вивчав українську і лексично та граматично виникало багато плутанини. Тобто я відклав вивчення російської доки не вивчу українську, але потім не мав часу повернутися до російської, бо поглиблював українську.
...Мій батько – вчитель географії, у нього було багато книг, й це була одна з книг, виданих за часів Незалежності. І я пам’ятаю своє подивування тим, що це велика країна в центрі Європи, в якій живе багато людей, яка має мову, традицію, історію. Я подумав тоді: якщо країна велика, то чому я не знаю. Там були слова, що це країна, в якій відновлюється мова. Для дитини це було незрозумілим: як це – мова, яка відновлюється? Мова – те, що завжди було, є і повинно бути. Чому вона відновлюється? Тоді я почав шукати слово «Україна», спілкуватися – й мені сказали, що українську можна вивчати в університеті в Токіо. І я вирішив вступати на кафедру східно-європейського та російського регіонознавства, де вивчалися російська і факультативно можна було вивчати українську мову раз на тиждень. Викладач, професор вивчив українську по книжках.
...Я почав працювати в посольстві Японії в січні 2014 року. Це було не нудно, це часи Майдану. Наше посольство тоді евакуювали, і воно почало працювати в Прем’єр-палаці. Янукович утік, почалася окупація Криму, зранку до вечора ми стежили за оновленнями, щоб вчасно передавати інформацію до Токіо.
...Інформаційне поле в Японії дуже непросте: або російські медіа, або проросійські експерти, там теж розуміли, що слід диверсифікувати інформацію, з’явилося розуміння, що офіційна Росія у тому числі продукує фейки, але джерела японською мовою в Україні не було. І тому мій похід в Укрінформ сприйняли нормально. Всім хотілося зрозуміти справжню Україну. І таким чином вже півтора року я тут працюю. Саме тут я завершив книгу про Україну, яку почав писати раніше.
... намагався показувати Україну, як таку, яка є сьогодні. Абсолютна більшість японців нічого не знає про неї. Або докладав зусиль привертати увагу до Криму, написавши коротко про тамтешню історію, культуру та мову кримських татар. Завдання просте. Я просто показую фото про різні міста й місця у вашій країні (починаючи з Маріуполя чи Арабатської стрілки, закінчуючи Луцьком), розповідаю про історію Трипільської культури, скіфів, Русі, Кримського ханства, Гетьманщини, українську революцію та УНР, Кримську національну республіку та депортацію, і про здобуття незалежності Україною. А ще – про українську кухню, релігії, нацменшини, вишиванки та писанки, Різдво, надання Томосу, залишки язичництва в традиціях (як дідух і свято Купала), мистецтво, ідентичність, базові речі про політику, економіку й спорт... Тобто, я розповідаю японцям про все, що є в Україні, лаконічно й нейтрально, щоб вони зацікавилися, а потім могли самостійно шукати інформацію про неї, захотіли побачити її власними очима. Інакше кажучи, написав так, щоб стало відкриттям для читачів, що Україна є дуже чарівна. Моя філософія схожа на те, що “Ukraїner” робить для українців, але я акцентував на японській авдиторії з урахуванням тамтешнього попиту, тенденцій та сприйняття. Коротко кажучи, книжка – для популяризації України.
------------------------------------
А еще Такаши Хирано редактирует японоязычную версию сайта "Укрінформа" и пишет статьи для Википедии. Вот!
P.S.: К слову, Япония в этом году будет впервые принимать участие в наших военно-морских учениях Sea Breeze-2020. И Южная Корея тоже! А это значит, что головной боли у плешивого педофюрера из Кремля будет еще больше. Любо! :)
А еще на сайте Посольства Японии на днях появилась информация о новой программе стажировки для студентов, изучающих японский язык, а также объявление о вакансии на должность координатора грантовой программы «Кусаноне». Не упустите свой шанс, хунтаны!
Ну и, как говорил мой дед, クリル列島は日本です！！
Помните Такаши Хирано - японского дипломата и убежденного нихонобандеровца, о котором я писал пару лет назад? Так вот, он недавно выпустил у себя на Родине целую шикарную книгу об Украине - Ukraine Fanbook.
О любви к Украине, преподавательском прошлом, Майдане, информационном поле Японии, украинской кухне, а также многом другом - в его свежем интервью. Крайне рекоммендую!
Традиционно - немного цитаток для затравки:
...- У Токіо, коли був студентом, змушений був відкласти вивчення російської тому, що паралельно вивчав українську і лексично та граматично виникало багато плутанини. Тобто я відклав вивчення російської доки не вивчу українську, але потім не мав часу повернутися до російської, бо поглиблював українську.
...Мій батько – вчитель географії, у нього було багато книг, й це була одна з книг, виданих за часів Незалежності. І я пам’ятаю своє подивування тим, що це велика країна в центрі Європи, в якій живе багато людей, яка має мову, традицію, історію. Я подумав тоді: якщо країна велика, то чому я не знаю. Там були слова, що це країна, в якій відновлюється мова. Для дитини це було незрозумілим: як це – мова, яка відновлюється? Мова – те, що завжди було, є і повинно бути. Чому вона відновлюється? Тоді я почав шукати слово «Україна», спілкуватися – й мені сказали, що українську можна вивчати в університеті в Токіо. І я вирішив вступати на кафедру східно-європейського та російського регіонознавства, де вивчалися російська і факультативно можна було вивчати українську мову раз на тиждень. Викладач, професор вивчив українську по книжках.
...Я почав працювати в посольстві Японії в січні 2014 року. Це було не нудно, це часи Майдану. Наше посольство тоді евакуювали, і воно почало працювати в Прем’єр-палаці. Янукович утік, почалася окупація Криму, зранку до вечора ми стежили за оновленнями, щоб вчасно передавати інформацію до Токіо.
...Інформаційне поле в Японії дуже непросте: або російські медіа, або проросійські експерти, там теж розуміли, що слід диверсифікувати інформацію, з’явилося розуміння, що офіційна Росія у тому числі продукує фейки, але джерела японською мовою в Україні не було. І тому мій похід в Укрінформ сприйняли нормально. Всім хотілося зрозуміти справжню Україну. І таким чином вже півтора року я тут працюю. Саме тут я завершив книгу про Україну, яку почав писати раніше.
... намагався показувати Україну, як таку, яка є сьогодні. Абсолютна більшість японців нічого не знає про неї. Або докладав зусиль привертати увагу до Криму, написавши коротко про тамтешню історію, культуру та мову кримських татар. Завдання просте. Я просто показую фото про різні міста й місця у вашій країні (починаючи з Маріуполя чи Арабатської стрілки, закінчуючи Луцьком), розповідаю про історію Трипільської культури, скіфів, Русі, Кримського ханства, Гетьманщини, українську революцію та УНР, Кримську національну республіку та депортацію, і про здобуття незалежності Україною. А ще – про українську кухню, релігії, нацменшини, вишиванки та писанки, Різдво, надання Томосу, залишки язичництва в традиціях (як дідух і свято Купала), мистецтво, ідентичність, базові речі про політику, економіку й спорт... Тобто, я розповідаю японцям про все, що є в Україні, лаконічно й нейтрально, щоб вони зацікавилися, а потім могли самостійно шукати інформацію про неї, захотіли побачити її власними очима. Інакше кажучи, написав так, щоб стало відкриттям для читачів, що Україна є дуже чарівна. Моя філософія схожа на те, що “Ukraїner” робить для українців, але я акцентував на японській авдиторії з урахуванням тамтешнього попиту, тенденцій та сприйняття. Коротко кажучи, книжка – для популяризації України.
------------------------------------
А еще Такаши Хирано редактирует японоязычную версию сайта "Укрінформа" и пишет статьи для Википедии. Вот!
P.S.: К слову, Япония в этом году будет впервые принимать участие в наших военно-морских учениях Sea Breeze-2020. И Южная Корея тоже! А это значит, что головной боли у плешивого педофюрера из Кремля будет еще больше. Любо! :)
А еще на сайте Посольства Японии на днях появилась информация о новой программе стажировки для студентов, изучающих японский язык, а также объявление о вакансии на должность координатора грантовой программы «Кусаноне». Не упустите свой шанс, хунтаны!
Ну и, как говорил мой дед, クリル列島は日本です！！
Теги:
(no subject)
6/2/20 15:48 (UTC)