Повернувся з Канади -- їздив на робочий тиждень в містечко з історично-значимою назвою Ватерлоо біля Торонто. Кілька спостережень. (Нагадаю, що це не узагальнення, а спостереження.)
(а) Слідами попереднього допису: машинний гігантизм теж присутній, але помітно менше, ніж в Каліфорнії -- кількість звичайних машин від мідсайз і вниз відчутно більша.
(бе) Враження від спостереження за вельми фінансово успішним високим начальством: люди якісь.... нормальніші, чи що? Менше снобізму і дикої суміші корпоративної нарваності з відчуттям власної важливості. Чи це не Канада vs США і навіть не Канада vs Каліфорнія, а решта світу vs Кремнієва Долина? (Хоча Сіетл в цьому плані такий самий, як СФ і околиці, тому, може замість Кремнієвої долини треба писати "Західне Узбережжя"?)
(це) А от на предмет поїсти мені там все не щастить і не щастить. Що їжа, яку замовляють в офіс, що кілька ресторанних спроб, що меню на корпоративний бенкет на 150 чоловік. (Бенкет, правда, "демократичний", в якомусь боулінгу, блін... ) Що азіатський фьюжн, що балканський (я шукав Ukrainian food, мені запропонувало Veslo Family Restaurant, виявилося -- серби), що тайська їжа, що традиційна-американська, все якесь пересолене, пересмажене, переготовлене... Вся наша команда залишилася глибоко розчарована і з печією. Чи це ми надто баловані в своїх Сан Францисках і Нью Йорках?
(де) А от сніг і мороз -- це вони могли б і поменше. Я, блін, замовляв полярне сяйво, а не оцево під ногами!