Jonathan Simba (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
jonathan_simba) wrote2018-02-03 03:54 pm
jonathan_simba) wrote2018-02-03 03:54 pm
Небесна Україна
(*голосом Подерв'янського* Присвячується дню
Любив кошовий Сірко рибу зимою ловити. Бува прибіжить зранку до ополонки, динаміт кине, карасиків повні шаровари напхає і назад в курінь біжить ноги гріти і роли з васабі готовити. А раз прийшов зранечку, а в прорубі мавка плаває - гладка і красіва як Руслана Писанка, а з одежі тільки чоботи червоні та стрічкі кулеметні. Задививсь отаман на ту чудасію та й під літ з динамітом запаленим проваливсь. І тут бахнуло щось і потемніло всьо. І очуняв він уже в Небесній Україні.
Стоїть собі серед проспекту широкого і чудується. Все не так як було, все красіво. Хіпстери накачані калиновий смузі з полумисків петриківських сьорбають. Майнери бойові на сегвеях каурих розсікають. Екран вуличний десятиповерховий язичницьке реаліті-шоу " Хата на рунтата" від Силенко-тб крутить. Кобзарі вуличні батли на мотив Аріосто і Гійома Кабестанського староукраїнською влаштовують. Юнка начитана подружкам на космольот маршрутний скаржиться шо там тільки Майборода і Гулак-Артемовський по радіо крутяться. Андроїд з ликом єпископа Кунцевича путівки горящі продає - в підводну Москву на субмарині Гетьман Сагайдачний чи на рів'єру марсіанську з квитком на Динамо-Антарес в комплекті. А на заході - стіна кілометрова, жилізна, з патрулями кіберкозацькими. Шоб значить контрабанду перепинити, а то за вкраїнській мудрофон Дзвенислав в тій вашій Америці нирку продають, а десятилітній Ланос на литвинських номерах як ролс-ройс фантом вартує. І туристи валом валять, а од гастарбайтерів одбою нема. Сидять тижнями в чергах кілометрових, місця перекупляють, дипломами гарвардів та сорбонн трясуть, Семенка та Йогансена юними смішними голосами декламують, а по словниковому запасу з СУМом тягаться можуть, навіть шо таке морелі і припутні знають. І всі в Неньку рвуться, на Южмаш наш, на Нафтогаз і прочі корпорації рівня світового. та не кожного підступний еміграційний чиновник пропусте. Гляне бува, що вишивка на ковнірі мадярська чи заповіді українського націоналіста з 25 по 94 задом наперед перерахувати попросе і то тільки ті що на 3 діляться і літеру ґ містять. І все, пропав чоловік. Відказ і наступні 10 літ тільки туристом. Плачуть люде, руки заламують, квилять страшно од того, шо десять літ наступних в Торонті жить і в Самсунгу робить доведеться. А ніц не поробиш, рабів до раю не пускають.
Аж тут померк світ божий, пропав рай і прочнувся отаман в курені задимленому, на столі, між джур у білих жупанах з хрестом червоним. Лежить мокрий, заледенілий, а довбиш Золотаренко електропірначами його по грудях гатить, щоб серце завести. Відходили таки отамана.
Вийшов він з куреня, в кожух загорнувся і зажурився безмірно. Усьо не так, не як у людей. Турок нагліє, колоністи з німців за кришу не заносять, цар доноси на гетьмана завертає і пенсію платить не хоче, голота на старшину пащекує і долю зі здобичі більшу требує, характерник Мотузочка вдову Терпелиху на свиню перетоворив, а драгун Васька Кондратьєв з рязанського полка її одразу сп'яну і виїбав, а жениться не хоче, навіть уже в людському виді. Сплошний мрак, ресентимент і вісімнадцяте століття.
Рішив тоді Сірко у Небесну Україну вернутись. Десять раз топиться ходив, але всякий раз його сліпі брати Вандеренко із старих запорожців ловили, в килим загортали і назад в курінь волокли коньяком закарпатським відпоювати. І плакав Отаман, і чаклував, і приказом Малоросійським грозив, а все марно - не дали вмерти.
Махнув тоді кошовий рукою, покинув Січ і почав за Небесну Україну на хуторі проповідувати. А як вмер то грамоту золоту лишив, з заповідями для учнів, як попасти у рай. Шоб скакали в ополонку посеред зими, щоб не бачив того ніхто і шоб камінь до шиї прив'язували. Але як московити Січ зруйнували то грамоту ту спалили, а учнів Отаманових у Шаолінь по програмі обміну відіслали. а нарід і далі на Йордан в ополонки лізе. Тільки в Небесну Україну потрапить не може, бо все робить неправильно.
Автор: Вовчик Сірий.
no subject
Годі вже українській літературі лити сльози та кривлятися "дотепними" байками про дулі та про тещу.
Нумо повертаймося ДО тих часів, коли почали нам стуляти пельки, коли ламали авангард, коли з розумного та ліричного Тичини зробили Кирпичину.Повертаймося - і йдемо вже так, як було Богом передбачено.
no subject
no subject
"Воскрєсним вєчером, вєчером, вєчером...")))
no subject