Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах... (репост)

Автор цього тексту - мій давній (ще з бородатих часів LiveJournal) знайомий із Одеси, мореман, справжній (на відміну від мене) блогер, чудовий письменник, а з початку повномасштабного російського вторгнення - ще й побратим по зброї Максим Ніколаєнко. Той самий, що maximblog. Прекрасна, благородна людина, який, як і багато інших Людей Доброї Волі, з 2014 року долучився до волонтерської допомоги Збройним Силам України, паралельно намагаючись проводити "роз'яснювальну роботу" по той бік порєбріка (оскільки початково вів блог російською, часто потрапляючи в топ кирилічного ЖЖ своїми блискучими мореманськими оповідками, приправленими щедрою порцією добірного гумору ("свистульками"), і тому маючи певний вплив на ТУ аудиторію). Скільки йому довелося свого часу вислухати від тих, хто до "кримнашу" нібито щиро захоплювався його дописами...

Втім, із 24.02.2022 все це втратило будь-який сенс. Рейх кристалізувався, а зло, як відомо, глухе до високих слів і дослухається лише до грубої сили. І наша чоловіча робота - захистити дім від того жаху, який приносить війна.

На жаль, війна не буває без втрат. "Все найкраще в житті купується ціною великих страждань" (с). Але наша задача - зробити так, щоб Перемога настала якнайшвидше, а ці втрати не стали марними.

Дорогі друзі, якщо у когось є змога долучитися до збору - дуже прошу.

Заздалегідь вдячний!
--------------------------------------------------------------

Репост допису Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах... з блогу maximblog.

Коли країна переповнена біллю, наші серця мало що торкає по-справжньому. Але…

Концентрацію людського горя побачив нещодавно. Це виглядало як два баула в пікселі, що лежали в дитячий кімнаті, поруч з двоповерховим ліжком для двох діточок. На нижньому сиділи два ведмедя, один білий, а другий – чомусь синій. В синього ведмедика на лапках були сердечка такого ж синього кольору. Збоку стояло крісло, в якому так зручно кормити малюків до одного року.

Я присів поруч, не міг відірвати очей від цих звичайних баулів. «Баул транспортний, 90 л» - так вони позначались в офіційних документах Збройних Сил. Ці баули належали моєму побратиму – Лунтіку.

( Read more... )