Весняно-підсумкове
Останній день весни, як-не-як, тому ітогі падвєдьом. (с)
1. Хробаки сунуть ("літній наступ" очікувано стартував раніше від календарного літа). Ми б'ємося. Дуже важко, але капітулювати ніхто не збирається.
2. Дзеркальне повторення тактики противника - не завжди гарна ідея. А такого, як русня - і поготів. Ми не можемо собі дозволити "зерг-раши" на мотоциклах - у нас інші цінності та філософія. Задум швидко проскакувати killzone - зрозумілий і правильний, але противник має перевагу в дронах. Ми не можемо так нігілістично ставитися до життя та здоров'я своїх бійців, тому такі експерименти апріорі приречені на неуспіх. В умовах настільки неспівставних ресурсів ми маємо воювати асиметрично та розумно.
3. Хоч би як кому не хотілося, до миру ще довгий шлях. Дуже довгий, болісний та кривавий. Альтернативи цьому немає. "Вони хочуть бачити нас мертвими, а ми хочемо жити - де тут місце для компромісу?" Тому налаштовуємося відповідно: спокійна українська впертість (с) Дід Свирид.
4. Єдиний сенс "мірних пірігаворав" - 1000 українців (880 військовослужбовців та 120 цивільних) повернулися додому під час останнього трираундового обміну (65-го за ліком). Миру вони принести не можуть в принципі - не тіште себе ілюзіями. До речі, русня і на обміні нас намахала, передавши декого з тих, кого вони і так мали депортувати, але менше з тим...
( Read more... )
Олена та Юрій Юзваки.
Пам'ятаємо всіх, визволимо кожного! Хоча роботи ще дуже багато - щоб ви розуміли, дехто з цивільних перебуває в пазурах московських катів вже 8 - на секундочку, ВІСІМ! - років.
Ну і щоб не закінчувати на мінорній ноті:
Бережіть себе, піклуйтеся про рідних-близьких та допомагайте Силам оборони України!
На фронті або для фронту.
Так переможемо! ;)
Працюємо, Хунто!