Про карму та професійну деформацію

Тут нам друзі розповідають про трагедію маріупольської сєпарши О. Абдурашитової, яка закликала володьку-х%йлодьку ввести війська в Україну. І він ввів. Щоправда, його підопічні, шмальнувши з "Градів" по Маріуполю, випадково вбили і її також. Такі справи...

Напевно, жіночка ніколи не чула про карму. Те, що ми просимо у Всевишнього, неодмінно з нами станеться, але з поправкою на те, чого ми справді заслуговуємо. Цей випадок - ще одне цьому підтвердження.

Аналогічне підтвердження відбулося неподалік від нас. Під час артилерійського обстрілу позицій ВСУ декілька кацапо-сєпарських САУшний снарядів потрапило в село, розташоване поруч. Причому, один ліг чітко в магазин місцевого жителя, який півроку тому бігав по селу з прапором деенер і воплями "расія-расія". Всі живі, але магазину тепер п№здєц рускій мір...

З інших новин:

1. По той бік починається реальна партизанщина. Давно пора... За нашими розвідданими, ЗС РФ активно використовує залізницю для перекидання військової техніки і боєприпасів на Донбас (деякі речі типу "Піонів" у гумконвої просто не влазять).

Непогано було б зробити еманацію цих дій на територію Х%йлостану. Але поки що командування не віддає таких наказів - вочевидь, бояться показатися агресорами в очах Заходу та світу. Хоча люди, готові їхати, є...

2. Із відпустки раптово повернувся наш товариш. На два дні раніше від терміну, хоча відпустка і так була короткострокова (лише 10 днів, а з дорогою туди-назад - ще менше). На здивовано-запитувальні погляди побратимів відповів із убивчою простотою: "Та не можу я вже дома сидіти! По ящику кожен день розповідають, як вам тут навалюють, що я аж до стелі підстрибую, а там - тиха галявина з лебедями, ніби нічого не відбувається. Я так не можу, моє місце тут, з вами! Якщо когось із вас не дай Бог вб'ють - я собі не пробачу."

Такі от ми бездушні найманці та карателі...

Взагалі подібні симптоми - не перші. Багато хто, повернувшись із відпустки, розповідав, як дико йому було вдома, в київській/львівській/полтавській тиші. Навіть у обіймах коханих, яких вони давно не бачили, вони не могли повністю розслабитися, забути про пережите тут. Багато кому казали, мовляв, ти став інший - серйозний, суворий, мовчазний. Їм-бо не зрозуміти, що таке постійно прислухатися до кожного шерхоту, щосекунди бути насторожі і пильнувати кожен свій рух і рух навколо тебе... а секундна розслабленість може коштувати комусь каліцтва чи смерті...

Багато кого треба буди заново повертати до життя. До мирного життя... Згадую "Уйти и не вернуться" Абдуллаєва...

P.S.: Українською - до Дня підтримки української мови в ЖЖ!